Важко говорити але я стикнувся з великим занепадом команди. Все пішло шкереберть. Давно вже я сюди не писав, да от і вирішив вилити душу і світло на те, шо з нами сталося.
Пережили ми на початку 2008 року 2 виступи у Тернопілі на західноукраїнській лізі. Перший виступ на фестивалі нам допоміг Вітьок з лідєрів, як потім оказалось за гроші. Але якось пройшли ми далі до 1/8 фіналу. Там нас і дискваліфікували за непристойну поведінку, в першу чергу з моєї вини. Не буду вдаватись в подробиці, але скажу шо було дуже важко, насам перед емоційно важко. Старалися, тянули, вибивали гроші. Але вже тоді було ясно, шо більше воно було потрібно тількі мені з Бодьою. Після провалу діла пішли страшенно погано. Настрої були вкрай писимістичні, і наш дебют ми сприйняли як нездатність нашої команди на щось суттєве. Хоча це було скоріше відсутністю потрібного досвіду а ще головніше - належної підготовкі, якої в нас взагалі майже не було.
Ми пересварилися, потім була розмова, як з фільму "Патріот" з Гібсоном, про те, що ми все зможемо, треба тільки повірити у себе, були обіцяні з мого боку регулярні репетиції і виступи. Здається тільки приблизно врятували ситуацію і могли почати щось робити, але я так і не зміг налагодити регулярної праці. Було кілька виступів на університецьку аудиторію, але справи пішли вниз. Ми перестали сприймати квн з цікавою серйозністю, а скоріше як якість хрест, який доводилось нести.
Можливо в мене це були проблеми з унівєром, робота, довгоочікуване кохання або все разом, да і в кожного були свої причини. Команда стала на другий план. Матеріал став писатися помало, стало мало зацікавленості. Докотилось до того, що я взнав від людей, що один з головних членів команди став навіть стидитися команди і спогадів про неї. Перестали ми і регулярно напиватися разом. Другий ЧЛЕН команди перестав також думати про команду і відрікся від того всього.
Казалось відродження не буде. Життя команди вгасло. Тоді Бодя вирішив залучити до команди нових людей, і до нас приєдналося ще 2 людини, нерахуючи, що моя дружина вже грала з нами в Тернополі. Отже нас пятеро. Тепер Бодя пообіцяв регулярні репетиції і знову з цього нічого не вийшло. Шуткі пишуться за годину до виступів, як і раніше. Пройшло вже з новенькими 2 виступи, навіть по ICTV показували! =))) Планується ще один. Хотілось би в 2009 попробувати сили в Ровенській лізі, та боюсь матеріалу буде маловато, а вчасно писати ми не зможем, бо нема регулярності.
Отакі от помідори в нас в команді. Не знаю, що буде далі. Вже і дійсно той квн не сприймається так весело і безпроблемно, як раніше. Подорослішали? Да ну нафік!
Хотілось би, щоб команда переходила з рук в рукі, як група Віагра, і колись ми вже як глядачі приходили на концерт Деформації, а члени команди запитувались у нас про те, як все починалось.
Що буде далі? Що і як воно станеться? Мені теж цікаво це знати, єдине втішає, що в рідному місті нас знають і помнють.
Поживем побачим........................... | 
