"оскільки ми були не висрані і змучені" - я вам співчуваю .... =)))))

Серія 3(перебування на кафедрі)....
Тіки розібрався Діма з організаторами, як нас всіх зразу попхали на якусь лекцію по КВНу...В залі було кілька команд з різних міст України... Нас всіх представили і почалась лекція! На той момент вона здавалась нам нудною і не цікавою, оскільки ми були не висрані і змучені. Потім прийшов ше якийсь викладач, і знов лекція. Обід і знов лекція....
ото то КВН, подумали ми... Після отого всього нудоття до нас приїхав Стёпка Казанін(біленький такий з 95 кварталу).... розказав нам про своє веселе життя, як прийшов в КВН, чим зараз займається і що планує на майбутнє... Після отого всього, розмова з ним була для нас розрядкою. Під час того як вся команда балакала со Стєпаном, наш Дімка бігав по Кафедрі і шукав як би то записати фонки і добівкі, оскільки в Луцьку не всіпили їх письнути на диск...
Далі були виступи команд....
Ми виступали приблизно четвертими. Виступ на думку жюрі був не досить вдалим, тай на зал мало заходило, оскілки наша прогонка була майже за повного залу...

Норм написав, але все ж ми спочатку написали сценарій, а вже потом почали пити! тут відімо в тебе помєхі в памняті!

… а ось що почалось!
До самої поїздки ми то підготувались, але забули про одну маленьку деталь – СЦЕНАРІЙ, з яким ми мали виступати! Оскільки дорога далека, і часу багато, то ми не спішили його зразу писати. Всі почали виймати клунки які приготували дома, щоб набратися натхнення , для написання сценарію…. Пройшло десь 3 години. Всьо було класно, хлопці пили, курили, форкались, лазили по поїзді, а про сценарій ніхто і не думав. Через деякий час всі тєла заспокоїлись(чи набухались вже). Почали писати шюткі. В принципі матеріалу хватало і ми швиденько зробили те що давно повинно було бути готове і відріпітіроване. Десь біля Києва ми позасинали!
06:00 Київ вражав своєю красою! Вокзал, метушня, а в голові ше гірше, страшно хочеться спати і… мінералки. Завдання перед нами поставало єдине – вдало добратися до місця проживання! ХЗ як ми сіли в маршрутку. Щоб не втрачати даремно час, Діма запропонував продовжувати п’янку в маршрутці…. Оскільки ніхто не хтів пити, то втішати Діму мені прийшлось самому! Випивши (з горла, бо стаканчики впадло виймати) раза так три, ми добрались до місця де мали жити! На хаті спогадів мало, оскільки наші ноги, руки і голова не могли думати ні про що інше, як про ліжко! Поспавши години зо дві, ми направились в те місце де мала відбуватись уся зустріч КВН-команд. По дорозі поїли студентської їжі(булочки з сосисками і майонезом). Діма пішов за нас повідомляти організаторам, і чіста случаймо зустрів МАНДА РІНів. Радості Діми не було меж. Ну й ми зраділи, оскільки буде з ким провести час.
Кінець другої серії.

Ото видав... причому тіко про водку!! Напевно це для тебе були найкращі спогади!!
А "згадав" я про гарєлку за 2 години тому шо до останнього сидів на тєлєфоні і ждав знайому, надіявся шо вона приїде... А варіант з Гостинцем був запасним так як і те, шо підеш туди ТИ!! Бо я знаф шо в тебе до фіга часу, бо робити все в останній момент - це моя привілегія!! =) Так шо все було прощітано!! І на поїзд ми не запізнились, бо скільки я катаюсь, а поїзд без мене ще ніколи не втікав! Так шо всьо прощітано до мулімєтра...!!
ПиСи Розтав кілька ком, бо в деяких реченнях без них двозначність виходить...

Хмм... Дуже класно написано!! В принципі я з тобою згідний але є деякі моменти які я бачу зовсім по іншому....
1. На рахунок конфлікту я з тобою згідний... да був... не зовсім приємна ситуація тоді получилась, я як завжди залишився винним, але це нічого головне добились мети і купили накінець то білети шо гарантувало нам саму поїздку в столицю.
2. Те що ми туда їдем було вже зрозуміло, але виникла проблема на рахунок живильної водиці і покращення настрою. Цю проблему ти взяв на себе( як потім виявилось зря ). історія була такою..... Йдемо ми з вокзалу наповнені радістю і обговорюєм всі моменти на рахунок поїздки і шо треба з собою взяти щоб потім не було лишньго гімароя. Зайшла мова про гарєлку.. ну ти як опитний і знаючий всі точки продажі чудодійного напою взяв це на себе( сорі за повтор).. Но не тут то все так гладко получилось. Тьотка яка мала подогнати водку десь потєрялась і як на диво ти згадав про це за 2 години до від'їзду... Хурошо шо я нічим не займався і мав купу вільного часу. Так вот дзвонить до мене пан Дмитрик і каже шо теба пробити енергонапій бо він дуже зайнятий! Найближчою точкою в такий час залишався ГОСТИНЕЦЬ!!!!!!!! Беру я великий пакет і з надією шо все буде гуд шурую... Біля Гостинця стояла тіко одна тьотя... підходжу я до неї і відбувається така розмова:
- В вас водка є?
Дивним поглядом вона дивиться на мене і:
- Є...... А скільки тобі?
- Ги Ги ... 5 літрів!!!
Подиву жіночки не було меж!
- А нашо тобі стільки? Ти з міліції?? Нє в мене нема стільки...
З невеликим зусиллям я вламав її. (Вона покликала ше якогось аліка який нібито мене десь бачив і сказав шо мона продати) Але водки в неї з собою не було і треба було йти до неї додому.. По дорозі вона почала випитувати:
- А нашо тобі стільки?
- В Київ їду..
- За ЯНУКОВИЧА????
І зупиняється.....
- Навіть не проси бо покличу чоловіка так він вам дасть!!!!!
- Та ні ... Їду на виступ в Києві тіпа КВН вся фігня....
Отут то тьотька зразу подобрішала і згадала хорошого знайомого І. який також їхав з нами.
- Чого ж ти зразу не сказав!!!!
Дальше я наслухався від неї багато політики і всякої гадості на рахунок неї.
Вона пішла за водкою, і через 20 хв появилась.(напевно ше робила)
Після цього я повернувся додому і чекав поки пан Скопюк до мене передзвонить щоб разом йти на вокзал.
Як не дивно але Діма появився біля мене за 15 хв. до від'їзду поїзда( а йти нам хвилин так 20, бо сумок було багаттєнно, особливо в мене). Всі білети нашої команди були в мене, тому не дивно шо пока ми бігли до поїзда мій телефон розривався від дзвінків.
В поїзд заскочили майже на ходу.
Вмостились і почалось......
Далі буде....